Літо – час відпусток, відпочинку та накопичення гарних емоцій. Кожен проводить його залежно від можливостей та інтересів. Звичайно, у таку спеку більшість тримаються ближче до води. Але й тут, тобто на воді, можна відпочивати по-різному. Наприклад, активно, сплавляючись річкою на байдарках. Менянка Вікторія Єрмоленко з чоловіком Олександром Мосолом та друзями щойно повернулася з п’ятиденного походу річкою Сейм. А тепер ділиться незабутніми враженнями та деякими секретами з Сусіди.City.
П’ять днів по воді
Для Вікторії це вже вдруге. Перший сплав був минулого літа. Тоді групу байдарочників супроводжував менянин Андрій Гіренко, який займається цим дуже давно, ходив у такі походи ще в дитинстві разом із батьком, майстром цього виду спорту. Згодом, перейнявши його досвід, Андрій теж отримав звання майстра. Він навчав прихильників активного відпочинку керувати байдаркою, розповідав різні тонкощі, застерігав від неприємностей, які можуть трапитися під час походу по річці.
Найнеприємніша річ для байдарочника – це, не помітивши підводні корчі, налетіти на них. Зіпсовані будуть і байдарка, і настрій. Тому треба бути уважнішими щодо цього. Якщо бачите місце, де вирує вода, то напевне під нею корчі.
Андрій розказував багато цікавинок зі свого досвіду, згадував батька. Та історія цих чоловіків заслуговує на окремий матеріал, сподіваємося, скоро ви її дізнаєтеся.
Цього ж разу група менян подолала понад 150 кілометрів самостійно, без керівника. Друзі, які вже більш досвідчені у цій справі, допомагали
– Минулого року ми почали десь за Батурином. Тоді Сейм був не такий повноводний, як цьогоріч. Було багато незатоплених місць для зупинки, щоб відпочити. Дивовижні краєвиди, прозора вода, у якій видно камінці та рибу, яка пропливала повз нас, веслування, зупинки на відпочинок, відчуття єднання з природою. Все це зачарувало мене ще тоді, – ділиться Вікторія. – Хоча перший раз завжди важкуватий для новачка, м’язи рук боліли дуже сильно, та мені захотілося повторити це знову. Тож цього літа ми з чоловіком і друзями поїхали за Конотоп і звідти почали свій спуск.
Удруге вже було так, наче ходила на байдарці завжди. У моряків і тих, хто працює на воді чи займається цим водним видом спорту, немає слова «плавати», вони ходять, хоч то лайнер, хоч яхта, хоч байдарка чи інше судно. Над тими, хто кажуть «плаває», жартують: мовляв, плаває те, що не тоне, самі знаєте що. А ще існує традиція, коли стаєш перший раз на воду Сейму, треба йому зробити підношення – шматочок хліба та чарку горілки.
Втіха для душі, тренування для тіла
Так, відпочинок цей дуже активний, фізично навантажений. Бувало, що за день вони проходили й 40 кілометрів. А ще ж треба розвантажити речі з байдарок, а їх чимало, бо похід – на п’ять діб. Тож треба мати провізію та все необхідне, розбити табір, приготувати їжу. Зранку все поскладати, зібрати, перенести у байдарки, прибрати за собою. Але всі ці труднощі і втома варті того.
У цій неймовірно чистій воді Сейму, певно, водиться багато риби. Бо багато й рибалок зустрічали
– Прокидаєшся кожного разу у новому місці. Навкруги природа у всій своїй красі. Тиша, тільки птахи співають. Чайки літають над водою. Лелеки ходять по берегу. А скільки там стрижів, ніколи стільки не бачила! – захоплено розповідає Вікторія. – У воді плавають без остраху риби, хоча ні, одного разу бачили невеличкого звірка, якій упіймав рибину. Чи це була норка чи видра, не знаю. Але це так цікаво, така багата фауна, яка живе своїм життям.
Є чого повчитися
Серед позитивних вражень і те, як люди облаштовують місця для відпочинку на річці: вони завжди в порядку, не понівечені, не засмічені. Є столики і лавочки, є спеціальні опори для тенту. На дивовижно гарних місцях, наприклад, на високій кручі з широким краєвидом, знаходяться такі продумані локації. Цим маршрутом ходить багато байдарочників, і кожен раз вони роблять місця своїх зупинок ще зручнішими. Не тільки для себе, а й для усіх тих, хто захоче ними скористатися.
Приємним було спілкування менян з групою конотопських байдарочників. Керівник групи з близько десятьох хлопців-підлітків розповів, що хоча й невелике фінансування цього напряму для молоді у Конотопі, та воно є, допомагають і спонсори.
Туристичними гуртками, як і раніше, нині також цікавиться молодь
– Мій чоловік у шкільні роки відвідував такий гурток. І вони тоді ходили на байдарках. Нашим дітям це теж було б цікаво і корисно, але знову все залежить від коштів, яких, зазвичай, на таке бракує, – шкодує молода жінка, мама трьох дітей. – Цей вид спорту, який вже колись був у Мені, міг би бути доступнішим і для підлітків Менщини. Адже і річка поруч, і охочих знайшлось би чимало.
Слава щирим українцям
А радує ставлення тих, хто на березі, до байдарочників. Воно дуже щире і тепле, зустрічали любителів активного відпочинку з повагою. Радісно вітали як діти, так і дорослі. Кричали: «Слава Україні!», «Добрий день!», питали звідки. Велика група, мабуть, школярів, що засмагали на березі, як тільки побачили наших туристів, одразу дружно привітала їх: «Слава Україні!», а вони їм «Героям слава!» у відповідь. Від цього випадкового і короткочасного спілкування мурахи по шкірі, тепло в душі й віра в єднання і те, що добра на землі все ж більше.
Якщо назустріч байдарочникам іде катер чи інше судно, від якого сильні хвилі, той, що за штурвалом, завжди зменшує швидкість і йде тихесенько, щоб не нашкодити байдарочникам. Адже розуміє, що хвилі можуть легко перекинути байдарку.
– Якщо раптом ви не змогли цього уникнути, хвилі вже ідуть, треба розвернути байдарку до них носом, а не боком. Якщо ніс буде перпендикулярним до хвилі, тоді ви втримаєтесь і все буде добре, – ділиться Вікторія. – Було приємно відчути цю солідарність, коли катер, що йшов на чималій швидкості, встиг таки зменшити її до безпечної для нас. Ми голосно подякували тому, хто був за штурвалом. Ось такі моменти зачіпають за душу, розумієш, що не панує над світом байдужість і зло. А добрих людей – більшість.
Череп на дереві
В останній день походу, ставши на відпочинок та розбивши табір, виявили мандрівники на дереві череп якоїсь худоби, найімовірніше, кінський. Старанно і гарно обклеєний бісером. Єдине пояснення, чому його досі ніхто не прибрав, не поцупив абощо, – те, що усі ми хоч трохи та забобонні. Підходити до нього чи брати до рук ніхто не наважився. Адже невідомо, з якою метою він там висить.
Якщо поґуґлити в інтернеті, то можна дізнатися, що у магічних обрядах такі черепи використовують для зв’язку з потойбіччям, біля них роблять підношення різним богам.
– Неподалік від цього місця, як нам розповідали, є ще й Красна гірка. І там було колись капище, проводилися різні магічні ритуали та жертвоприношення. І, вірите ви у це чи ні, краще таких місць уникати. Навряд чи там добра енергетика, – радить Вікторія Єрмоленко.
Так, цей відпочинок більше для душі, ніж для тіла. Маєте бути готові до того, що фізично буде важко, тож новачкам, звиклим до домашнього комфорту, бувалі байдарочники радять обирати не дальні маршрути, на один-два дні. Щоб спочатку перевірити свої здібності і фізичну форму. А тоді вже можна ускладнювати плани.
І буде у вас безліч знімків та відео, вражень, спогадів. Єднання з природою, наповнена душа і укріплені м’язи. Ну і, звісно, перевірені витримка і сила духу. Повний вперед!
