Нині торгувати дозволяють тільки декількома видами товарів – продуктами харчування, засобами гігієни, засобами зв’язку. Люди купують найнеобхідніше, економлять гроші, бо невідомо, як буде далі. Підприємці розуміють, що надалі ситуація погіршиться. Бо всім «не до жиру, бути б живу». Навряд чи хтось зараз купуватиме телевізор, пральну машинку, коли і на харчі гроші обмежені. Продуктові магазини також відчувають суттєве зменшення виручки. Ніяких витребеньок – купують крупи, олію, овочі, хліб.
Після Єгипту – на самоізоляцію
Вікторія Івченко, власниця продуктового магазину та піцерії «Вишуканий смак», щойно благополучно завершила самоізоляцію. Родиною побували на відпочинку в Єгипті. Тоді ще не розуміли всієї серйозності ситуації. Як дехто ще й зараз не розуміє.
Щоб нікого не наражати на небезпеку, дотрималися рекомендацій та самоізолювалися. Продукти їм привозили куми, батьки, з магазину – вішали у пакеті через паркан. Родина нікуди не виходила. Добре, що мають власне подвір’я, тож прогулювалися на свіжому повітрі, заодно і поприбирали все до билиночки. Справами керували в телефонному режимі.
Вікторія Івченко
– Піцерію ми закрили. Але за потреби при замовленні на вивіз їжі на суму від 500 гривень, два працівники можуть вийти на роботу і приготувати. При невеликих замовленнях нам зовсім не вигідно це робити, – розповідає пані Вікторія. – Магазин працює до 22-ї години. Оголошували ми й про доставку продуктів, у нас є така можливість. Та поки цією послугою ніхто не скористався. У магазині працівники дотримуються карантинних правил: мають маски, рукавички, все дезінфікують.
За словами Вікторії Івченко, покупців стало зовсім мало. Менше купують алкоголь, беруть найелементарніше – і швиденько додому. Продукти завозять регулярно, але замовляють у меншому обсязі. Бо це такий товар, що має певні строки зберігання.
Виручка зменшилася вдвічі. Жінка не знає, чи вийде бізнес на нуль. Адже потрібно платити зарплату працівникам, і тим, хто вдома у відпустці, дати хоч якусь допомогу. Поки нікого не скорочували, не звільняли. Намагатимуться протриматися. А далі як буде – невідомо.
Доход упав на 95 відсотків
Юрій Цигипа, співвласник магазину побутової техніки «Лагрос», розповідає, що частина працівників знаходиться у відпустках, а декількох довелося звільнити. Вони зареєструвалися у центрі зайнятості.
– Тримати таку кількість працівників за теперішніх умов не можемо собі дозволити. У нас товар, який люди купуватимуть не в першу чергу. А оскільки епідемія в країні тільки починає набирати оберти, думаю, карантин ще продовжать. Після його завершення тільки через декілька місяців люди почнуть заробляти, – переконаний Юрій. – У центр зайнятості пішли п’ятеро наших працівників. Залишилися співвласники, бухгалтер та касир. По продажах залишилося п’ять відсотків від попередніх обсягів. Тобто, доход упав на 95 відсотків.
За словами підприємця, якби й за найманих працівників звільнили від єдиного соціального внеску, тоді б, можливо, і обійшлося б без звільнень. А так немає можливості платити і зарплати, і податки.
– Як тільки ми вийдемо з карантину і налагодиться торгівля, ми візьмемо звільнених назад, – каже Юрій Цигипа. – Якщо вони не знайдуть іншої роботи. Поки тримаємося на тих запасах, які у нас є. І наразі працюють не продавці, а власники бізнесу.
За його словами, після карантину економічна криза буде значно сильнішою від кризи 2008 року. Як і скільки країна виходитиме з неї, важко спрогнозувати. Але найголовніше – пережити цю епідемію.
Переживемо і це
Ніна Коротич – власниця ларька з продажу кави ще тільки з 18 лютого цього року. Купила за 10 тисяч гривень вагончик, зареєструвала ФОП, закупила все необхідне. Ларьок розташувала у людному місці, тож клієнти були. Каву продавала натуральну з кавомашини, був і чай, і соки-води. А до них – печиво, тістечка, хот-доги. Та попрацювала тільки місяць.
– Шкода, що так вийшло. Починала свою справу сповнена надій. А тут таке сталося. Доходу немає, відрахування з чого платити, як виручки немає? Треба пережити цей важкий час. Сподіваюся, що люди поводитимуться правильно і це скоріше закінчиться. Головне залишитися живими, – ділиться Ніна Коротич. – Та руки опускати не можна ніколи. Роботи вдома вистачає, зайнятися є чим. Звісно, грошей це не приносить. Але чого вже ми тільки не переживали, дасть Бог, переживемо і це.
Ніна Коротич
Ніна – жінка оптимістична. Каже, що картопля є, сало є – і нормально. Не обов’язково купувати гречку по 40 гривень. Можна й іншу крупу – пшоно, вівсянку, пшеничну. А імбир по 400 гривень навіщо купувати? Рекомендує варити чай з гілочок смородини. Це корисний, екологічно чистий, натуральний і безкоштовний напій.
– Бізнес може почекати. Всім зараз важко, а найважче медпрацівникам, – переконана Ніна Коротич. – Це ми вдома сидимо. А вони щоденно ризикують заразитися. І свої родини наражають на небезпеку. Тож всім нам треба бути обережними, уважними і до себе, і одне до одного. Не втрачати людяність.
Ломбардам можна, а перукарям – зась?
Олена Ситник, перукарка в менському салоні краси «Таїс», висловлює невдоволення усіх працівників сфери послуг. Не розуміє, чому не можна, суворо дотримуючись всіх запобіжних заходів, працювати з клієнтом. Адже все дезінфікується – й інструмент, і поверхні, провітрюється приміщення, і стрижка триває не довго. Клієнт приходить за попереднім записом, скупчення немає. Якщо працювати у масці і гумових рукавичках, то такий контакт, на її думку, не несе небезпеки.
У магазині більша вірогідність підхопити вірус, переконана перукарка. А чим продуктовий магазин відрізняється від не продуктового? Там можна додержати дистанцію, а там ні? Ломбардам працювати можна, а перукарям – зась?
Олена Ситник
– І що ж нам робити? Як вижити, не працюючи, не маючи ніякого доходу? Від плати за комунальні послуги та інших платежів нас не звільнили. Як приватний підприємець я можу піти у відпустку, але ж нічого і не отримаю, – бідкається Олена. – Як сину пояснити, що у нас несподівано почалася жорстка економія? І він майже кожен день питає: а сьогодні ти підеш на роботу? Плакати хочеться. Якби нам дозволили хоч по одному працювати, ми б дотримувалися усіх правил.
Олена говорить, що це крик про допомогу. Можливо, місцева влада дозволить хоча б обмежено працювати. Адже таких як вона чимало. Люди у розпачі, доходів нема, гроші закінчуються. Податки та інші виплати ніхто не скасовував. У податковій їм кажуть: хочете – не платіть, але потім будуть штрафи.
Як держава підтримує бізнес
