Покоління нинішніх пенсіонерів – не з лінивих, десятиліттями працювали не покладаючи рук. І напрацювали такі пенсії, що дуже сумно слухати, як вони на них примудряються виживати. «Нікому вже ми не потрібні», – підсумовують.
«Прокапатися» у лікарні коштує декілька тисяч гривень. Не дай, Боже, операція – десятки тисяч. Вставити зуби – це розкіш. Замість того, щоб купити риби чи м’яса, обирають щось найдешевше. Наприклад, «супові набори», що дехто й собакам своїм не купує. Але наші пенсіонери не втрачають ні почуття гумору, ні оптимізму.
Мішок цукру і сертифікат у подарунок
Ольга ВОЛОСЮК, 72 роки
У жінки 46 років загального стажу. Працювала вихователькою, а потім завідувачкою в дитячому садочку. А ще була методистом районного відділу освіти та 12 років очолювала профспілку працівників освіти. Будучи на пенсії, ще 10 років працювала. Отримує нині 3 200 гривень.
На місяць витрачає:
- комунальні платежі – 1 200 грн
- абонплата за телефон, поповнення мобільного – 155
- подарунки на дні народження, до свят рідним та друзям – 300
- крупи та макарони (все по кілограму купує один раз на два місяці) – 140
- мука, цукор, олія – 100
- миючі засоби та засоби гігієни (шампунь та пральні порошки до свят дарують онуки) – 100
- корм курям – 100
– До речі, останні роки діти на день народження дарували мені сертифікати. Якось продавчині поскаржилася, що вже й не знаю, що мені потрібно, та висловила думку: краще б подарували цукру кілограмів п’ять, – розповідає Ольга Степанівна. – І напередодні мого дня народження, коли рідні знову купували сертифікат, продавчиня розповіла їм про мої побажання. Так я отримала в подарунок і сертифікат, і мішок цукру. А на восьме березня – п’ять літрів олії та 10 кілограмів борошна. Ну, квіти само собою.
Так у пенсіонерки виходить економити. На харчі в неї йдуть овочі, гриби, яблука, ягоди – свіжі, заморожені, консервовані. Передплату на газету «Наше слово» та журнал кросвордів на день народження традиційно дарують діти та кума.
Влітку в Ольги Степанівни ситуація з грошима краща. Комунальні платежі складають 500 грн. Крім того, можна на базарі продати трохи квітів чи садовини.
Допомагає онукам
Раїса МОСКАЛЬСКА, 77 років
Загального стажу – 48 років, з них 35 працювала в електрозв’язку. Тепер очолює Менську районну організацію ветеранів України. Як працююча пенсіонерка та маючи групу інвалідності, отримує пенсію 2 300 гривень.
Витрати:
- комунальні послуги – 1 100 грн
- на ліки – 400 грн
- на телефон – 300 грн (три різні оператори)
- решта – на харчі та інші потреби.
– Коли робила операцію на очах, то треба було зібрати 20 тисяч гривень. І на ліки треба. А так що – свої кури, яйця, фрукти, овочі, ягоди, консервація. Є мішок цукру, муки. Десь треба зекономити, щоб і на подарунки було рідним, друзям, – розповідає Раїса Михайлівна. – За рахунок зарплати допомагаю онукам. Їм більше треба, ніж нам.
Хоч одяг купувати не треба
Василь та Антоніна РАКИ, 73 та 71 рік
У Василя Івановича загального стажу 43 роки. Працював і на будівництві, і в телеательє, і в сільгосптехніці, і в кінотеатрі, і черговим у СБУ. Чотири роки у Харкові проектував алюмінієвий завод. Звідти й пішов на пенсію. Отримує 2 500 гривень.
У Антоніни Григорівни всього 1 600 гривень пенсії. Стажу не багато, бо народила трьох синів, ростила-виховувала. З ними живе й син, має першу групу інвалідності, потребує постійного догляду. Йому виплачують 2 400 гривень.
– Я переніс два інфаркти, інсульт, операцію на серці. На операцію пішло 100 тисяч гривень. А тоді півтора роки щодня – по 100 гривень пігулка. Допомогла сестра, що живе у Москві. Якби не вона, то вже мене й не було б, – ділиться Василь Іванович. – Антоніна перенесла інсульт, раз прокапали, другий. Десь близько 40 тисяч пішло. А ще у нас у двох цукровий діабет, тож картоплі не можна, м’яса не можна, а їсти хочеться. Купуємо і крупи, і вермишель, вівсянку білоруську. Добре хоч одяг не треба купувати, доношуємо, що є.
На двох на ліки у місяць їм потрібно близько 2 000 гривень, заправити автівку газом – 500 гривень. Щоб зекономити протоплюють будинок дровами, тоді дають все менше і менше субсидії на газ.
Є дача, тож овочі вирощують. Що виросло своє, а що й купити треба. А як заплатити за оранку та все інше, то свої овочі обходяться не дешево. Та й господарювати чи якось підзаробити не дозволяє вже здоров’я.
