На Корюківщині живуть родичі ромського співака Петра Чорного

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Нещодавно у Корюківці з концертом побував ромський співак, музикант і композитор Петро Чорний. Серед глядачів у залі були численні його родичі з Корюківки і Наумівки: Нечитайли, Дерби, Мартиненки…
Хто вони, і який у них родинний зв’язок зі співаком-циганом?
Сусіди.Сіту — знають!

Дерби, Мартиненки, Нечитайли — рідні між собою. 69-річна Любов Дерба з Наумівки — мама великого сімейства. Жінка має п’ятьох дорослих дітей і 12 онуків. У їхніх жилах тече не лише українська кров, а й німецька, і хакаська. А вже ромського колориту сімейству додала донька Любові Петрівни — Ірина, яка вийшла заміж за цигана.

Циганка Ірина

— Наша Іра після закінчення Ніжинського училища культури (хореографія) потрапила до Чернігівської філармонії, — розповіла її старша сестра Оксана Нечитайло. — Її взяли на проби в ансамбль «Цыганские напевы», керівником якого був батько Петра Чорного — Микола Федоренков з Березни Менського району. З цього колективу і почалася танцювальна кар’єра сестри.

З ромами Ірина гастролювала і Україною, і зарубіжжям, знімалися у фільмах. Вийшла заміж за Петра Лєкарєва, з яким разом працювали у «Цыганских напевах». У ромські сім`ї рідко хто потрапляє не з циган, але невістку-українку собі обрала саме свекруха-циганка. Мати Петра, теж артистка ансамблю, і танців циганських її навчила, і пісень.

— У 1996 році я з мамою і чоловіком їздила у Сочі на весілля Іри і Петі, — каже Оксана. — Сусіди Лєкарєвих, подивившись на нас, таких смуглих, подумали, що ми — цигани з кочового табору!

А наша мама тоді вперше у житті побачила море, бо раніше за дітьми і господарством не було коли, — Оксана Нечитайло

Смагляві українці почувалися не у своїй тарілці. З циганською культурою, де чоловік — цар і бог, а місце жінки — на кухні, познайомилися просто на весіллі. Гості розмістилися у різних кімнатах: чоловіки і жінки — окремо. Новоспечених родичів з поваги запросили до чоловічого столу. Щоправда, Оксана з мамою невдовзі перебралися до жіноцтва. Теж з поваги до циганських традицій.

— Ми тоді наче на концерті побували! — згадує Любов Петрівна. — Там були і грузини, і вірмени, і цигани — дуже красиво співали і танцювали. На циганському весілля наречена — головна. Усі чекають її танцю. Гроші, подаровані на весілля, теж її. Їх кидають молодій під ноги.

Іринин батько не був на весіллі доньки, залишився вдома на няньках з онуком Артемом. Петра Лєкарєва бачив лише двічі за свого життя — на концерті і одного разу у себе вдома, у Наумівці, коли Іра приїздила з колективом. Але тоді Микола Аврамович ще не знав, що той стане його зятем.

Сьогодні артисти Ірина і Петро Лєкарєви живуть у Сочі. Мають чотирьох доньок і свій ансамбль «Романо Іло». Петро грає на гітарі, Іра разом з трьома старшими доньками — Аделіною, Діаною і Міланою — співають і танцюють. Трирічна Зоріна уже теж учиться співати.

Сім`я Ірини і Петра Лєкарєвих

Лєкарєви — сучасні цигани, ведуть осілий спосіб життя. Виступають у Сочі, гастролюють.

Рідні кажуть, що Ірина з роками стала справжньою циганкою (навіть має говір специфічний!), перейнявши їхні традиції і звичаї. Стримана, не підвищує голосу, у всьому догоджає чоловікові. Але не була б вона українкою, якби змирилася з тим, що її місце на кухні! 

Петро Чорний і наумівчани

Наумівчани породичалися з ромським співаком Петром Чорним через свого зятя Петра Лєкарєва. Його сестра, Діана Лєкарєва — дружина співака.

— У нашому домі, у Наумівці, Петро Чорний гостював лише один раз, — розповідає Любов Дерба. — Дуже приємний і простий у спілкуванні, надзвичайно шанує родинні зв’язки. Завжди дарує нам квитки на концерти, коли буває на Корюківщині, зустрічає у Києві, якщо їду у Сочі. Має дружну і гостинну сім`ю. Його дружина Діана керує ансамблем свого свекра Миколи Федоренкова. Їхньому сину Жану — 18 років, закінчив музичну школу, вчиться у Київському Національному університеті культури і мистецтв.

Після нещодавнього концерту у Корюківці Петро Чорний довго спілкувався у гримерці зі своїми родичами з Наумівки і Корюківки, безвідмовно фотографувався з кожним, по-синівські щиро обіймав Любов Петрівну. У циган можна повчитися любити і шанувати родину.

Петро Чорний зі своїми українськими родичами після концерту у Корюківці

Українська хакаска

Якби колись Любові Петрівні розказали, яку вона матиме інтернаціональну сім`ю, не повірила б!

Хакаска за народністю по матері, вона родом з Південного Сибіру, величних Саян, радгоспу Елегес. Там через гори — Монголія. Влітку все буяє, плодоносять кавуни, картопля, помідори, а взимку — вимерзає все живе при мінус п’ятдесяти. Її батько — етнічний німець, родина якого під час війни була виселена з Кубані у Сибір.

Заміж жінка вийшла за українця Миколу Дербу з Наумівки. Після служби у Львові молодий чоловік за комсомольською путівкою приїхав у Сибір, де і зустрівся з Любою на будівництві. Було це у 1968 році.

За шість років одружилися у Хакасії. І приїхали в Україну. Все для Любові тут було незвичним. І природа, і мова, і побут. Та й тендітна дівчина екзотичної зовнішності для місцевих була дивачкою.

— Пам’ятаю, як свекруха захворіла і попросила розтопити піч, — згадує Любов Петрівна випадок, який у її сім`ї вже став анекдотом. — У мене на батьківщині роблять так: кладуть тоненьку скіпу на лопату — і до печі. А тут як? Як туди дістатися? Мусила у піч лізти і розтоплювати. Треба було бачити очі моєї свекрухи…

Та з роками Люба влилася в українську родину. Сьогодні від хакаського говору у жінки не лишилося й сліду. Зізнається, що і хакаська мова призабулася.

— Замолоду дуже сумувала за своєю батьківщиною, — розповідає Л. Дерба. — Вперше повернулася туди тільки за 27 років, у 2006-му. Тоді без сліз не могла вийти з потяга. А коли у 2008 і 2012 роках гостювала там, молилася тільки про одне: повернутися скоріше додому, у Наумівку, де мої діти й онуки! Не уявляю життя без України. Тут — мій дім, тут моє все…

Немає на світі її матері. Немає і батька, з яким ненька розлучилася замолоду. У Хакасії залишилися родичі по материній лінії. У Молдові — два брати по батьку і сестра, її повна тезка, Любов Петрівна. Родинні зв’язки підтримує ще з однією Любою, батьковою племінницею з Москви.

Коли не стало чоловіка…

Любов Дерба залишилася cама з п’ятьма дітьми у 47 років. Найстаршій, Оксані, було вже 27, а найменшій, Каті — лише 10.

— Наш тато був дуже хазяйновитим, — згадують діти. — Оптимістичний, миролюбний, безкорисливий, компанійський. Легко ставився до життя, вчив, що гроші — не головне. Любив повторювати: «Деньги — навоз: сегодня нет, а завтра — воз». Через цукровий діабет пішов з життя у 49 років…

Діти згадують, що батьки завжди тримали велике господарство, привчали їх до праці, прищеплювали відчуття родини. Нічого не змінилося і після того як не стало батька — у тісній родинній зграйці тримала своїх дітей мати. Усім дала освіту, двом — ще й музичну. Іру і Катю возила на заняття у Корюківську школу мистецтв.

— Ми з Танею не піддались музичній науці, — сміється Оксана. — Я різні інструменти перепробувала — і гітару, й баян, і піаніно, — але десь у п’ятому класі моя музична «кар’єра» закінчилася, не почавшись. Андрію пощастило більше. Його не змушували вчитися музиці, бо у дитинстві кріль вкусив за пальця — винесли вердикт: «Не музикальний». Та мрію навчитися грати на гітарі брат не покидає і дотепер.

Пророче бабусине піаніно

Цей інструмент колись бабуся купила Ірі. Цим і визначила її долю.

Тоді, подивившись на її худющу і малу, бабуся сказала: «А може то її хліб буде?» 

І не пошкодувала за піаніно 700 рублів. Цілий статок на той час!
Мудра бабуся як у воду дивилася. А піаніно — родинна реліквія — і тепер лунає у будинку Каті, коли збирається вся сім`я. 

Група «Родичі»

Катя і Сергій Мартиненки, наумівські педагоги, разом з трьома дітками — Настею, Матвієм і Варварою — живуть у батьківському будинку. Їхня мама віддала хату найменшій доньці, а собі купила скромніше житло. Проте, коли у Наумівку приїздять Катині сестри та брат, після щедрого застілля у матері, ночувати йдуть до Каті - у батьківський дім, де виросли.

Найстарша, Оксана Нечитайло, з чоловіком Володимиром і синами Артемом і Владиславом живуть у Корюківці. Оксана Миколаївна працює у сфері харчування, у барі «Тормоз».

Таня Гаркуша — су-шеф відомого столичного ресторану! Разом з чоловіком Олександром (теж кухарем!) та сином Іваном мешкають у Києві. Уміння готувати у Тані — від мами, майстрині з приготування млинців, пирогів, короваїв, тортів…

Андрій Дерба — приватний підприємець у Чернігові. Займається автофарбами. У Андрія підростають двоє синів: Семен та Іван.

Артистка Ірина Лєкарєва вже п’ять років не була вдома. Але відстань не стає на заваді спілкуванню родичів!

— Наш брат Андрій створив групу «Родичі» у Вайбері, — розповідає Оксана Нечитайло. — І всіх нас туди заніс. Тепер ми разом і прокидаємось, і їсти варимо, і спати лягаємо! Знаємо одне про одного все, аж до того, хто чим обідав чи вечеряв. Хтось, наприклад, починає варити захолод, а інший, за сотні кілометрів, підхоплює ідею і собі ставить каструлю на вогонь. До речі, наші цигани із Сочі полюбляють український захолод!

Ніколи нікого не кидати у біді, обов’язково допомагати одне одному. Так їх навчила мама ще з дитинства. І цю науку вони вже неодноразово застосовували у складних сімейних життєвих ситуаціях.

Це - не всі! Любов Дерба з сім`ями лише двох доньок: Оксани і Катерини. На фото немає Оксаниного меншого сина, студента Влада
Весілля Катерини і Сергія Мартиненків
Таня Гаркуша
Артем Нечитайло
Андрій Дерба
Андрій з сином
Володимир Нечитайло, чоловік Оксани
Четверо з дванадцяти онуків Любові Дерби
Володимир - затятий грибник!
У мами в Наумівці
Діти, онуки...

Ювілейний рік

Нинішні рік — це суцільні ювілеї для усіх, окрім Каті. Їй цьогоріч виповнилося 33 роки. А ось їхній мамі буде 70, Оксані — 50, Ірині — 45, Андрію — 40, Тані - 35! А ще 15 травня минає п’ятдесят років, відколи Любов Петрівна переїхала в Україну.

Стільки ювілеїв точно зберуть велику сім`ю за одним столом!

 

 

 

Коментарі:

Останні новини