Її роботи педагоги називають реінкарнацією минулого, а її саму — дівчиною-загадкою з безперечним талантом. Сусіди. Сіту познайомилися з обдарованою корюківською школяркою Вікторією Пічик, яка понад усе мріє стати професійною художницею.
Свою мрію Вікторії довелося відстоювати. Каже, батьки бачили її майбутнє іншим. Тож дівчина щодня довго доводила мамі і татові, що хоче пов’язати своє життя саме з малюванням, що після дев’ятого класу готова поїхати з дому, що вже доросла і її можна відпустити.
— Тато спочатку не схвалював. Казав, що робота художником — не прибуткова, — розповідає Вікторія. — Мовляв, краще бути стоматологом. Ну, знаєте, спрацьовував такий радянський стереотип.
Та врешті рідні дослухалися донечки. І підтримали її. Хоче малювати — нехай спробує.
Художниця, закохана у музику
А почалося все у 2 класі. Тоді мама «віддала» її на образотворче відділення школи мистецтв, бо дівчинка гарно малювала. Хоча їй, зазначає Віка, більше подобалася музика.
— Тоді я страшенно всього боялася, — згадує дівчина. — На першому фото зі школи мистецтв у мене такі перелякані очі! Я просто не розуміла, що це буде і що я тут роблю.
З тих пір минуло 7 років, які все розставили по своїх місцях. Мама не помилилася — Віка знайшла себе у малюванні. І навіть набула власного, притаманного тільки їй, художнього почерку.
Але мало хто знає, що коли випадає нагода, вона піднімається на другий поверх школи мистецтв і слухає, як займаються юні музиканти. Обожнює як струнні, так і клавішні інструменти. Припускає, що колись обов’язково і сама вивчиться грати на одному з них.
Художні гени
У їхньому роду по батьковій лінії був художник. Звали його Філіп Науменко. Бабусі Вікторії, Валентині Андріївні, він доводився дядьком, а вже Вікторії — двоюрідним прадідом. Жив чоловік у Сталінграді, і загинув у блокаду під час Другої світової війни.
Віка каже, що жодної з його робіт не збереглося після війни. А їй дуже кортіло знати, що саме він малював.
«Хотіла б малювати у ніжніших тонах — не виходить»
У дитинстві Віка здебільшого зображувала романтичні сюжети та олюднених тварин. А ще любила малювати маму з натури. Нещодавно знайшла один такий малюнок. Каже, від нього повіяло теплом.
Віка не любить малювати фарбами. Їй більше до вподоби графіка. Якби дали олівець і попросили намалювати те, що їй до душі, зобразила б портрет, фантастично-міфічний сюжет і вид з вікна, який надихає.
І точно сторонилася б пейзажів, натюрмортів, геометричних фігур, а також композиції, особливо — людей у русі (спорт) чи якихось буденних сюжетів.
Портретів у її доробку найбільше. Віка любить малювати людей, які чимось прославилися. Їй цікава їхня психологія, а не просто обличчя. Роботи, які виконує вдома, для себе — нікому не показує.
— Люблю темні кольори, особливо чорний, — каже Вікторія. — Така палітра мені ближча і зрозуміліша. Можливо, хотілося б малювати у ніжніших тонах, але не завжди виходить.
Педагог Ольга Тихоновська відзначає, що темна палітра, яка притаманна малюнкам Вікторії, насправді дуже багата і насичена. Ольга Юліусівна відзначає особливу філософію у роботах Вікторії Пічик. І каже, що юна художниця по-особливому дивиться на світ. У неї для цього — власна призма.
Купайлівський сюжет В.Пічик
Віка малює по-своєму. Педагоги побачили, що багаторічні їхні старання переконати дівчину малювати академічним стилем, не увінчалися успіхом. Вона керується підсвідомістю, і побачене виносить на полотно. Наставники вирішили не втручатися у її особливу техніку, а поспостерігати за розвитком творчості дівчини.
Автопортрет
Якось у школі мистецтв юним художникам дали завдання намалювати себе картинами знаменитих художників. Вікторія Пічик вибрала роботу Пікассо «Плачуча жінка». Її педагогів це не здивувало. Кажуть, цілком сприйняли такий автопортрет дівчини. У ньому — неоднозначність, глибина, переживання.
— Пікассо — не мій улюблений художник, каже Віка. — Мені більше до душі роботи Врубеля. Він дуже своєрідний. Його тривалий час і багато хто не сприймав. Та у картинах майстра є духовність, і це мені імпонує. Однак, свій портрет я побачила саме у «Плачучій жінці» Пікассо.
Про себе
Тихенька, спокійна, сором’язлива — так характеризують свою ученицю у школі мистецтв. Та разом з тим, кажуть, Віка ніколи не робитиме того, що їй не подобається. А тому могла почати потрібний за програмою малюнок — і не завершити його. Через це зображене нею має інакший вигляд. Наприклад, годинник — без циферблату і т.ін.
На занятті у школі мистецтв
— Я хочу більше уваги приділяти тому, що самій хочеться малювати, — зізнається Вікторія. — І зображувати його по-своєму, так, як бачу і відчуваю. Через це побоююся, що у коледжі можу втратити свою індивідуальність, бо там змусять притримуватися академічного стилю. І, якщо чесно, дуже переживаю через це.
Вікторія Пічик
Про себе Віка каже: «Умію слухати, але замкнута, не ставлю глобальних цілей, звикла плисти за течією». Дівчина віддає перевагу спілкуванню зі старшими за віком людьми, бо переконана, що поряд з ними росте як особистість.
Зневажає хамство і затятих брехунів. Їй не подобаються люди, здатні вилити на іншого свою ненависть, проблеми і негаразди, навіть не вибачившись потім.
Вікторія не схожа на своїх однолітків. Вона інша за світосприйняттям, тонка і глибока натура. Інколи навіть здається — з іншого часу. Мріє вивчити багато мов і подорожувати. Хоче побувати у кельтських країнах. Її ваблять гори, готична архітектура, лавандові поля.
На відміну від багатьох ровесників, Віка обожнює читати. Їй до душі твори Франца Кафки і Миколи Гоголя. Із сучасного — детективи, психологічна література. Дівчині дуже подобається історія, але не шкільний предмет. Усе прочитане ілюструє. Для себе. Малює і на папері, і на комп’ютері. І — у стіл.
У Віки є друзі. Небагато, але таких, яким довіряє. Їхньою дружбою дівчина дорожить. Серед таких — майбутня фельдшерка Дарія Мельник з Корюківки і 18-річна француженка Рита. З Ритою Віка познайомилася в Інтернеті, у них спільні інтереси і захоплення. До речі, дівчина цікавиться мовами, а тому вивчає живу англійську, спілкуючись з американцями в Інтернеті.
Вікторія має акаунт в «Інстраграмі», але він неактивний, без фото та історій. Він їй потрібен лише для того, щоб відслідковувати музичні новинки.
— Люблю глибоку музику, розслаблюючу, — каже Віка. — Не естрадну, в основному електронну різних напрямків: ейсід-хауз, даб-хауз, постпанк та інші. І задоволенням слухаю гурти: «Paranoid London», «BLVCK CEILING», «Salem», «Japeto», «Молчат дома», Віктора Цоя, а також музику, яку міг би слухати мій тато — гуртів «Земляне», «AC/DC», рок-н-рол. Але тато ніяк не полагодить програвач.
Разом з тим, Віка визнає, що боїться камери і сцени. Незабаром у школі мистецтв буде випускний вечір, де задіяні всі художники і музиканти, які закінчують цьогоріч навчання. Для Віки це важке випробування, коли треба робити те, що їй не до душі.
Вікторії Пічик нещодавно виповнилося 15 років. Вона закінчує 9 клас Корюківської четвертої школи і школу мистецтв ім. О. С. Корнієвського (образотворче відділення). Цьогоріч планує вступати до Ніжинського коледжу культури і мистецтв ім. М. Заньковецької. Мріє здобути професію і стати вільною художницею.
