Кування – давнє ремесло, що дійшло до наших часів. І зараз багато кованих виробів можна побачити на подвір’ях. Це і гойдалки та лавки, і мангали, бесідки, сходи, арки та багато іншого.
Але перше, що притягує погляд – це ворота. Саме біля воріт господарі зустрічають гостей. Ще з давніх часів ковані ворота були ознакою високого статусу і гарного смаку господарів. Та й не тільки прикрашають господу, але й захищають від непроханих гостей, цікавих поглядів. Звісно ж, це недешеві вироби, але вони того варті.
По вулицях Мени чимало кованих воріт, які привертають увагу. Залежно від мети господаря вони мають різний вигляд. Але у більшості вгорі є загострені поля і пики. Щоб ніхто не перелазив.
Глухі ворота, що захищають подвір’я від сторонніх поглядів, виконують суто свою функцію, міцні і надійні:
Ледь прикрашені кованим оздобленням, трохи листочків, розеток:
Більше художніх елементів прикрашають глухі ворота. Тут і виноградна лоза з гронами і листям, і плетіння, розетки і різні елементи кованого декору.
Є ворота прозорі, які просто прикрашають впорядковане подвір’я:
Окрім самих воріт, захищають господу і леви. Саме їх вибрали господарі для художнього оздоблення:
Ну а тут справжня казка. Летить пара лебедів у променях сонця над горами. Навіть пір’їнка одна злетіла. Так і залишилася на хвіртці. Як спокійно пройти повз такі? Художній кований шедевр.
