Скільки б карантин не тривав, а колись же він закінчиться! І кожен з нас по-різному чекає цього моменту і будує свої плани. Тож Сусіди.Сіту поцікавилися у жителів Корюківщини і Менщини, до чого їм було призвичаїтися найважче в особливий період і що хочуть зробити найперше, коли закінчиться карантин.
Костянтин Остапенко, менянин, студент 1 курсу Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя:
Костянтин Остапенко
- Наше життя дуже стрімко змінилося через пандемію коронавірусу. Люди, хоч і не одразу, але навчилися ходити у масках і дотримуватися інших правил. Я і досі ніяк не звикну до деяких новин. З останніх почутих збентежило те, що на поминальні дні кладовища у деяких містах планують «оцеплять». Гнітюче враження справляють і перев`язані лавочки у парках міст, щоб люди не сідали.
Найперше, що я зроблю після зняття карантину, – сходжу у перукарню і підстрижуся! Бо це вже гостра необхідність. А потім, увечері, вийду гуляти з друзями компанією, кількісно більшою, ніж нинішні карантинні норми. І – без маски.
Наталія Голяк, педагог-організатор, вчитель музичного мистецтва і основ здоров`я Корюківської гімназії:
Наталія Голяк
- Я нарешті піду на роботу! Дуже сумую за своїми учнями. Потім побачуся з усіма рідними, друзями, кумами і хрещениками. Хочеться неспішно походити вулицями, погуляти містом, не озираючись. І, напевне, ще поїхати кудись на відпочинок. Добре було б у санаторій.
Для активної людини найважче під час карантину – висидіти у чотирьох стінах. Це складно. Тож хочеться вже вийти за межі дому. І щоб без масок і рукавичок!
Мої двоє дітей вже дочекатися не можуть, коли поїдуть у Бахмач, щоб зустрітися з бабусею і дідусем, побачитися з татом. Мріють, щоб влітку можна було купатися без обмежень і спілкуватся з друзями, коли і скільки захочеш.
Олександр Нагорний, директор Холминського Будинку культури (Холминська ОТГ):
Олександр Нагорний
- Завдяки карантину, за п`ять років роботи у мене вперше повноцінна відпустка! А закінчиться карантин – ремонт будемо робити у Будинку культури. Що в принципі і до цього робили.
За час обмежень «повилітало» багато конкурсів і заходів, де могли б взяти участь наші артисти. Не знаю, що буде із звітним концертом. Він планувався у Корюківці між закладами Корюківської і Холминської об`єднаних громад та району. Півтора місяця люди вже не репетирують. Щоб наздогнати, потрібен час.
Тетяна Варушичева, менянка, студентка 1 курсу Національного університету «Києво-Могилянська академія":
Тетяна Варушичева
- Перше, що буде після карантину для мене – це повернення до Києва, для проходження практики. Скоріш за все, це станеться у червні. І, звісно, повною мірою насолоджуватимуся свободою!
Карантин для мене – це складно. Адже до нього мій час проходив досить продуктивно. З друзями та одногрупниками мали безліч проєктів і планів, на яких довелося поставити великий хрест. Ми всі повернулися додому, роз`їхалися.
На карантині я почала більше займатися спортом. Займаюся вдома, бігаю на відкритій території, десь на полі.
Маючи багато вільного часу, почала часто готувати. Рідні вже жартують, щоб зі своїм азартом кухаря хату не спалила. А я навіть і не підозрювала, що у мене так смачно виходитиме! Бо у гуртожитку ми готували або якусь примітивну їжу, або ж купували готові страви у магазині.
Андрій Рубей, учень 2(6) класу Корюківської гімназії:
Андрій Рубей
- Після карантину одразу поїду у веломагазин і екіпірую свій велік. Куплю нові щитки, велоперчатки і велосумку. А потім днями кататимусь містом!
Віталій Крутий, директор Менського краєзнавчого музею ім. В.Ф. Покотила:
Віталій Крутий
- Працівники нашого музею трудяться щоденно, маючи гнучкий графік. Роботи у нас вистачає завжди. А ось для відвідувачів музей закритий. Буває, стукають, просяться зайти. Особливо кияни, які зараз на карантині у Мені. Але ми пояснюємо, що впустити до експозиційних залів поки що не можемо.
Вважаю, що наше життя вже ніколи не буде таким, як до пандемії. Потроху навчимося жити по-іншому. І навчатися, і спілкуватися, і купувати та ін. - в онлайні. Якщо зараз, приміром, у магазині так просто не можна придбати цвяхів чи свердло, то в інтернеті – будь ласка. Припускаю, коли навіть закінчиться карантин, звичка купувати в інтернет-магазинах залишиться, бо це зручно.
А вимога дотримуватися карантинних правил та обмежень – це взагалі не проблема. Наприклад, носити маску – це не більше ніж кепку влітку чи окуляри.
Юлія Гарбуз, менеджер зі збуту ТОВ «Корфад», м. Корюківка:
Юлія Гарбуз
- Пішов другий місяць карантину – дуже хочу на роботу! І нарешті позайматися у спортзалі в «Олімпі». Плануємо сім’єю побувати на Київщині, відвідати мою маленьку батьківщину. Діти хочуть побачити Дніпро, погуляти столицею.
У найближчих планах також купити велосипеди своїм дітям-школярам і поїхати на прогулянку у Бреч.
Ваня Верещака, учень 5-Б класу Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. ім. Т.Г. Шевченка:
Ваня Верещака
- Якщо чесно, то я спочатку дуже зрадів карантину. А потім, десь через тиждень, коли вдома стало нудно, він мені набрид. Я вчу уроки, допомагаю татові будувати баню вдома. І мрію, щоб карантин швидше закінчився!
Тоді я досхочу гулятиму з друзями у футбол на пляжі. Мій друг Денис нарешті зможе приходити до мене додому. А я – до нього. Бо поки що ми граємо з ним в різні ігри тільки онлайн.
Вікторія Лобанова, медсестра хірургічного відділення Корюківської райлікарні, медсестра лабораторії «Сінево», лідер компанії «AVON»:
Вікторія Лобанова
- По закінченні карантину повернуся до свого звичного життя. Наразі працюю тільки у хірургії. У «Сінево» у відпустці. Щоденний ринок закритий, тож з продажу косметики там теж не працюю – перейшла в онлайн.
Але я – оптимістка! Для мене карантин – це не «все пропало» і не «кінець світу». Навіть у цій ситуації можна знайти щось позитивне.
Спершу, з настанням карантину, маючи дуже швидкий темп життя з трьома роботами до цього, я не знала, що робити з вільним часом. А потім перелаштувалася. Спочатку переробила вдома всю роботу, до якої тривалий час руки не доходили. А потім зайнялася самоосвітою онлайн. Для цього в інтернеті є чимало різних вебінарів, тренінгів.
Діана Єсипенко, менянка, мама у декреті:
Діана Єсипенко
- Після карантину хочу нормально погуляти зі своєю дитиною! Бо хоч і живемо у приватному будинку, маємо двір, а дитині треба розвиватися, пізнавати світ, спілкуватися з однолітками.
Моїй донечці Маргариті – 1 рік 3 місяці. У дитсадок плануємо віддати після двох років. А ось на роботу я хотіла влаштуватися вже цьогоріч. Але, видно, після карантину знайти роботу буде дуже непросто.
Хвилююся за свою маму, яка їздить на роботу в інше місто. Помітила, що з настанням карантину люди почали якось по-іншому одне на одного дивитися. Якось підозріліше, напевне.
Яна Чава, власниця кав`ярень «BROWN» у м. Корюківці:
Яна Чава
- Хочу вже скоріше відкрити кав`ярні! Не працюємо з 17 березня. А люди просять!
Найбільше хочу, щоб стало все так, як було до карантину. Щоб життя повернулося до звичного русла.
Важко морально було звикнути жити у чотирьох стінах. Попервах було складно сприйняти нову реальність і нові умови життя. Зараз це минулося.
Працюю над розширенням асортименту пропозицій для наших відвідувачів. Зокрема, додамо нових напоїв. І ще дещо новеньке, чого до цього не було!
Ірина Варава, менянка, продавець продуктових товарів у м. Бровари:
Ірина Варава
- Що я зроблю одразу після зняття карантину? Зрадію! Нарешті можна буде вільно дихати без маски на обличчі. Мені вона дуже заважає. А на роботі ж її треба носити, не знімаючи.
Якихось інших обмежень я на собі не дуже відчула. Можу сісти на велосипед – до мами поїхати, можу сходити у магазин. На роботу у Бровари їжджу разом з колегою з Холмів їхнім автомобілем. Працюю тиждень через тиждень. Маємо при собі довідки про те, що ми дійсно їдемо на роботу, а не погуляти.
До речі, цьогоріч Бровари мене дуже здивували величезною кількістю покупців на Великдень! Четвертий рік працюю, а стільки людей на свято ще не бачила.
