Якби не війна, День села в Сахутівці Корюківської громади святкували б, як і завжди, з піснями, танцями та щедрим частуванням. Однак в нинішніх умовах не до свят. Сусіди.Сіty про те, як живе Сахутівка, якій цьогоріч виповнилося сто років, ким пишаються сільчани і що відомо про історію їхнього села.
День села у Сахутівці зазвичай відзначають на храмове свято, 21 вересня, на Другу Пречисту. Почалася ця традиція у 2019 році. У 2020-му пропустили через ковідний карантин. Востаннє збиралися сільською родиною минулоріч. Цієї осені свято мало б бути особливим, адже селу виповнилося сто років. Але прийшла війна Сахутівку зустрічає своє 100-річчя тихо й мовчазно. Утім, у молодого за всіма мірками села ще всі свята попереду. Його жителі в це вірять.
Штучно створене село
Уродженець Сахутівки, краєзнавець Володимир Середа з Києва та науковий співробітник Корюківського історичного музею Андрій Науменко у різні часи досліджували історію цього затишного населеного пункту. З їхніх напрацювань відомо, що Сахутівка була штучно створена з хуторів Сахутиного (біля школи) і Наумчикового (у центрі), названими так за прізвищами першопоселенців. Окрім цих існували ще чимало хуторців: Борсуки, Сидорі, Лазяни, Стовбуни, Лесовівка, Щепники, Заболотівка, Юришине, Попівщина тощо. Усі вони об’єднувалися під умовною назвою Киселівські козацькі хутори і в післяреволюційні часи територіально належали до Киселівської сільської ради Олександрівської волості Сосницького повіту.
Датою створення села Сахутівка вважають 1922 рік, коли утворилася Сахутинська сільська рада. Першим головою сільради був Каленик Сахута, який пізніше очолив місцевий колгосп «Незаможник», що почав створюватися у 1929-1930 роках. Незабаром у селі з’явилося ще одне колективне господарство — імені Шевченка — з чотирьох дворів. Згодом колгоспи об’єднали в один — ім. Шевченка, який проіснував 70 років.
І одружуються, і народжуються
Нинішня Сахутівка — це село Тютюнницького старостинського округу Корюківської територіальної громади. Старостою тут Леонід Кучеренко, діловодом — Валентина Пінченко.
Усього в Сахутівці налічується 162 двори, з яких жилих — 105. Зареєстровані 277 жителів, хоча фактично проживають 253. Здебільшого це люди пенсійного віку, однак є близько сорока дітей. Торік у селі створилися й залишилися жити три молоді сім'ї. Сільчани радіють, що цієї осені три дівчинки з Сахутівки пішли до першого класу і четверо хлопчиків з’явилися на світ: два Матвії, Емір і Макарчик. Для села це неабияка подія. І надія на майбутнє.
Чому Сахутівська школа старша за саме село
Бо будувати її почали на хуторі Сахутиному у 1904 році, а село Сахутівка з’явилося лише через 18 років. Дослідники кажуть, що школа відчинила двері учням у 1907 році (за іншими даними — у 1910-му). Спочатку це був дворічний церковнопарафіяльний заклад, який згодом перетворили у 4-річне училище. Викладав на той час один учитель, який мав домашню освіту. Переважна більшість хуторян були неписьменними, бо мало хто міг відправляти дітей до шкіл у Киселівку, Домашлин чи Олександрівку, де вони вже існували.
У 1922-1923 роках на хуторах було вже дві початкові школи. З об’єднанням хуторів залишилася одна, Сахутівська. Під час Другої світової війни у 1941 році вона була закрита, у 1942-му організували навчання тільки для молодших класів. Учнів навчали української та німецької мов, початкових основ математики.
Під час окупації в головному приміщенні школи розташовувалася поліційна дільниця, а школярі перебували у приміщенні № 2. Перші загарбники з’явилися в Сахутівці не одразу після окупації району. Це були не німці, а мадяри, які воювали на боці гітлерівської Німеччини.
Усього за період окупації було страчено 23 сахутівців, спалено 3 двори. До Німеччини на примусові роботи вивезли тоді понад 20 осіб. На фронтах воювали 166 сахутівців, з них понад 100 були нагороджені орденами й медалями. Додому не повернулися 118 жителів села (за іншими даними — 132).
У 1990 році Сахутівська школа стала дев’ятирічкою. У 2007-му сільський храм науки відсвяткував 100- річний ювілей. Тоді у школі навчалося 43 учні. Працювали 10 вчителів. Пройшовши шлях у 106 років, Сахутівська школа припинила своє існування 2013 року.
Нинішні школярі Сахутівки навчаються у корюківських закладах, а в колишньому шкільному приміщенні діє церква. У центрі села працюють приватні магазин і кафе, де місцеві купують найнеобхідніші продукти. Є пункт здоров’я з фельдшеркою Юлією Теселько. І сільський клуб під керівництвом Наталії Сахути. Працює також один на декілька сіл ветеринар Валерій Соловйов, який зараз боронить Україну від ворога. У селі функціонує й місцева пожежна команда.
Робочі місця сахутівчанам надають ТОВ «АНВ-Агро», що займається обробітком сільськогосподарських земель, та ТОВ «Фанера Чернігів» — деревообробне підприємство з виготовлення фанери. Обидва товариства за потреби підставляють плече селу: вивозять сміття, чистять сніг, долучаються до благоустрою тощо.
Найбільша цінність — люди
Діловод Валентина Пінченко запевняє, що всі сахутівчани обожнюють своє село через те, що люди його особливі. Їм завжди було ким пишатися: міцними родинами, які поколіннями живуть і працюють для села, фахівцями своєї справи й народними умільцями, талановитими та творчими людьми. У Сахутівці переконані: шанувати треба всіх односельців, але особливо важливо подякувати тим, хто нині живе й працює для села. Бо дорога крашанка до Великодня.
— Нині, у ювілейний рік для села, багато наших односельців святкують і річниці весілля, — зазначає Валентина Василівна. — Золотого дочекалися Галина Миколаївна і Микола Сергійович Циганки, проживши у парі пів віку. Сапфірове весілля (45 років) у Світлани Федосіївни й Володимира Андрійовича Капітанів. Рубінове весілля — 40 років подружнього життя — святкують дві родини: Василь Валентинович і Валентина Володимирівна Васьки та Тетяна Митрофанівна й Борис Петрович Михайленки. Кораловополотняний ювілей спільного життя — 35 років — в Ольги Іванівни й Володимира Михайловича Охріменків і Надії Феодосіївни та Леоніда Валентиновича Сахут. Двадцятип’ятиріччя подружнього життя — срібне весілля — відзначають Людмила Петрівна й Анатолій Валентинович Сахути. Є у Сахутівці й найповажнішого віку подружня пара — Уляна Іванівна та Петро Андріянович Наумчики, які разом 57 років. А справжньою довгожителькою нашого села є Марія Ігнатіївна Кучеренко, якій 21 вересня виповнився 91 рік.
Сахутівці з вдячністю розповідають про багатьох своїх односельців, простих людей, котрі залишили слід в історії села. Серед них — педагог, поет, композитор і скульптор Віталій Георгійович Верещака, який 12 років очолював школу. Сільська фельдшерка Олександра Григорівна Чала, що дбала про здоров’я людей, знала не лише дати народження кожного сахутівчанина, а й навіть групу крові!
За електропроводку, змонтовану у більшості будинків в селі, дотепер дякують колишньому колгоспному електрику Петру Андріяновичу Наумчику. Вдячні й золотим рукам Валентина Афанасійовича Сахути, котрий у складі бригади теслярів, звів усі «фінські» будинки в селі. Разом із дружиною Ганною Андріївною Забаровською виховали п’ятьох дітей, четверо з яких продовжують рід Сахут у Сахутівці. Усі — співочі! Створили навіть родинний вокальний колектив «Сахути».
Багатьох можна згадувати. Але особливе місце нині — за двадцятьма п’ятьма чоловіками з Сахутівки, які стали на захист Батьківщини й воюють проти російської агресії у складі Збройних Сил України. Є серед них полонений, є поранені. Односельці дякують їм за мужність, моляться за кожного й усіх чекають додому живими.
Попри війну, село намагається жити й працювати, як було споконвіку. І що важливо, з кожним роком прибуває його мешканців. Дехто повертається з далеких доріг на малу батьківщину. Як от Ольга Смаль, мама чемпіонки світу з самбо Наталії Смаль. Жінка повернулася у Сахутівку через 35 років.
Через 35 років повернулася у своє село Ольга Смаль (Науменко)
Приїздять сюди й на постійне місце проживання з інших регіонів. Так, з Донеччини переїхав з родиною Сваюнас Ячунскас, який у 2014 році відкрив деревопереробне підприємство з виготовлення фанери. Не кожне село може похвалитися місцевим виробництвом. Сахутівці пощастило. Сьогодні ТОВ «Фанера Чернігів» — головний роботодавець у цьому селі.
ТОВ «Фанера Чернігів»Фото: Cусіди.Сіty
