Вівторок, 11 жовтня, у Холмах став днем скорботи й печалі для всього селища. Холминці провели в останню путь свого молодого земляка, який загинув на Херсонщині, захищаючи Україну. Йому було тільки 26, і ніколи не буде більше.
Цього дня життя в Холмах зупинилося. Здавалося, всі люди, полишивши свої щоденні турботи й клопоти, поспішали до вулички біля школи, де живуть Прояви: вихователька місцевого ЗДО «Колосок» Наталія Олександрівна та лісничий Холминського лісництва Корюківського держлісгоспу Олександр Володимирович.
Кожен відчував потребу віддати останню шану їхньому старшому синові й розділити біль непоправної втрати з батьками та рідними.
Похоронна процесія, 11 жовтня, ХолмиФото: З ФБ-сторінки О. Дем`яненка
Цього літа, 29 червня, Олександрові виповнилося 26 років. Дев’ять років тому він закінчив Холминську школу, після чого вступив до Національного університету біоресурсів та природокористування в Києві.
Так вийшло, що за п’ять років після школи його клас не зібрався на свою першу зустріч випускників. Наступного року має бути друга їхня зустріч, яка, як і всі наступні, вже буде без Саші.
Таким запам`ятали Сашу його однокласники й друзіФото: З відкритих джерел
Заступник директора з навчально-виховної роботи, його класний керівник і сусід Сергій Дуреко згадує свого учня як дуже порядну і чесну людину.
- Саша добре навчався в школі, - каже Сергій Васильович. – Він завжди мав свою точку зору, власний погляд на життя. Доброта й людяність – риси, які, мабуть, найбільше його характеризують. Завжди відгукувався на чужі проблеми, не стояв осторонь і нікому не відмовляв у підтримці. Навіть не сумніваюся в тому, що коли постало питання захисту України від ворога, Саша без вагань долучився до лав військовослужбовців. Він просто ніколи не був байдужим до долі свого селища, рідного краю, своєї Батьківщини. Справжній патріот.
Так і було. З початком широкомасштабного російського вторгнення холминець прийняв виважене чоловіче рішення – стати на захист Вітчизни. Службу лейтенант Олександр Проява проходив у військовій частині А4210, в підрозділі морської піхоти. Обіймав посаду командира роти - інструктора з повітрянодесантної служби.
Шостого жовтня біля села Давидів Брід на Херсонщині під час виконання бойового завдання Олександр Проява загинув. Поховали його 11 жовтня на одному з місцевих кладовищ у Холмах біля його дідуся Володимира Прояви.
За своє коротке життя Олександр не встиг створити власної сім`ї. У пам’яті друзів, знайомих і односельців він назавжди залишиться порядним і молодим, у серцях батьків та рідних – найкращим сином, братом, онуком, племінником.
Такі тяжкі втрати – це незагойні рани нашої країни, які кровоточитимуть століттями, бо гине цвіт нації. Щирі співчуття рідним. Вічна пам'ять славному синові України.
