Сорокап`ятирічна Тетяна Погуляй - знана господиня в своєму селі Прибинь Корюківської громади. Кухарка за фахом, майже 13 років годувала сільських дошкільнят, а тепер куховарить лише на власній кухні, бо дитсадка в селі немає. Як і будь-яка господиня, має свої найулюбленіші страви. Рецептом однієї з таких поділилася з Сусіди.Сіty.
Тетяна Погуляй не береться назвати традиційну страву її села. Каже, що дуже багато чого готують у Прибині.
— Кожному ж різні страви до душі, — каже 45-річна Тетяна Погуляй. — Можу розказати хіба що про свою сім’ю. Що б я не готувала кожного дня, проте гаряче повинне бути обов’язково. Зазвичай це — український червоний борщ. Його люблять найбільше й чоловік, і двоє наших дітей, і свекруха. Натомість найрідше на нашому столі гороховий суп, бо, як кажуть, його теж їдять, але недолюблюють. Уже коли є гаряча перша страва, то решта може бути будь-якою. Наприклад, зараз чудова пора для вареників — різних ягід удосталь! Можна готувати найрізноманітніші салати. Я люблю до свіжої капусти, огірочка й зелені додавати консервовану кукурудзу — смачно виходить. Звісно, окрошка, куди ж без неї влітку? Часто готую млинці з домашнім сиром і родзинками. Але, мабуть, найкраще у мене виходять біляші.
А рецепт біляшів від Тетяни Погуляй такий. Одну чайну ложку сухих дріжджів розчинити у склянці теплої (не гарячої!) води, додати 1 столову ложку цукру, 0,5 чайної ложки солі, 1 столову ложку олії і близько 300 грамів борошна (трохи більше ніж одна склянка). Замісити тісто і дати йому підійти близько 30 хвилин.
Пані Тетяна каже, що тісто буде дуже м’яке й еластичне, тож, формуючи біляші, треба присипати стіл борошном. Начинка — традиційна: будь-який фарш, 1 яйце і побільше цибулі, щоб були соковиті!
Сформувати біляші та смажити на сковороді в олії. Готову смакоту викласти на паперові рушники, щоб увібрали зайву олію. На свою сім’ю з п’ятьох осіб Тетяна Погуляй готує одразу два заміси тіста.
Тетяна ПогуляйФото: З домашнього архіву родини Погуляїв
Тетяна Василівна кухарка за фахом, у 1997 році закінчила Щорське профтехучилище. Близько 13 років працювала у сільському дитсадку в Прибині, доки той функціонував. Каже, готувати дітям — це відповідальна справа. Старалася, щоб було смачно. Малеча найбільше любила оладки, запіканки, картопляники. А ось морквяні котлети майже ніхто не хотів їсти.
Нині роботи для жінки в селі немає, сім’я тримає двох корів-годувальниць. Хазяйка щонеділі возить молочну продукцію на продаж у Корюківку. Торгує вже багато років, має й постійних покупців, і новим рада. Запрошує всіх на недільний ринок за домашньою молочкою. Ціни на таку продукцію невисокі, зважаючи на людський труд.
