У березні жителі Корюківської громади долучилися до доброї справи — збирали одяг, взуття, харчі, інші потрібні речі, які допоможуть вистояти мешканцям багатостраждальної Сумщини та Харківщини. Нині ці регіони дуже потерпають від ворожих обстрілів.
Координаторкою збору благодійної допомоги для інших областей в Корюківці стала педагогиня Корюківського ліцею № 3 Тетяна Федорченко. Вона розміщувала оголошення в соцмережах, відповідала на коментарі й телефонні дзвінки. Зрештою, великий вантаж зібрали. Ми запитали в Тетяни, як вона долучилася до цієї справи, що пожертвували люди та кому відправили зібране.
Тетяна Федорченко
— Тетяно, з чого все почалося?
— Почалося з того, що в стрічці новин у Фейсбуці 24 січня я побачила допис Тані Федосенко із Сосниці, що вона збирає для військових стаціонарні кнопкові телефони. Поділилася інформацією на своїй сторінці. Думала, люди відгукнуться й самі передадуть телефони в Сосницю. Та вийшло не так.
Знайомі залишали під постом коментарі з питанням, куди принести телефон. Довелося на себе брати відповідальність за ініціативу. Написала Тані, домовилися, що я зберу й передам їй. Дуже мені допоміг у цій справі Олег Лисак, який працює в Укртелеком. Він сам запропонував протестувати зібрані телефони, тому ми впевнені у їх справності.
— Телефонами добра справа не обмежилась?
— Так. Тетяна Федосенко разом з Валентиною Біжовець співпрацюють з волонтерськими організаціями, куди часто звертаються захисники. Звісно, потреби різні. Наша співпраця з сосничанками продовжилася на початку лютого. Таня запитала, чи не могла б Корюківка допомогти з перчатками та газовими балонами.
Я написала пост, поширила в групах, і люди відгукнулися. Класні керівники нашого ліцею приєдналися — розмістили інформацію про збір у групах своїх класів. Наші діти приносили перчатки, хтось — порожні газові балони. Родина нашої колеги Олени Аполон власним коштом заправили їх, і ми відправили ще один вантаж.
— Зібрані речі ви відправляєте в Сосницю?
— Все, що ми збираємо, відправляю або прямо на адреси військових, які дає мені Валентина Біжовець, або передаю в Сосницю. Наприкінці лютого отримали запит на протигази. Назносили дуже багато. Відправили хлопцям. А 20 березня — знову заклик про допомогу, тепер уже для сусідньої Сумщини.
На ліки й пальне збирали кошти на картку. Багато хто мені писав, уточнював, що треба приносити й куди. Відповідала. Керівниця освітянської галузі Ірина Наумчик розмістила інформацію в групі освітян Корюківщини. Завдячуючи цьому, до благодійної ініціативи приєдналися всі заклади освіти громади та відділ освіти, культури, молоді та спорту міської ради.
Вирішили, що місцем збору буде наш ліцей: і людям так зручніше, і відправляти простіше. Дякую нашому директорові, який завжди ставиться з розумінням до моїх волонтерських зборів. Чесно кажучи, я не очікувала, що люди виявляться такими активними. Приносили овочі, консервацію в півлітрових і літрових банках, консерви, крупи, цукор, муку, чай, каву, смаколики, одяг, взуття, рушники, подушки, ковдри, канцелярію.
Мені постійно дзвонили та запитували, що треба, куди везти. Коли привозили речі, то ми не перевіряли, який там одяг чи взуття. Лише згодом, коли сортували для посилання, роздивилися. В основному це були добротні та якісні речі, випрані. Та траплялися й брудні, порвані, в жахливому вигляді. Радує, що таких «сюрпризів» було небагато.
— А як ви організували надсилання такої кількості речей?
— Я зателефонувала Петру Чеботарю (керівник Нової пошти в Корюківці), пояснила ситуацію, повідомила, який вантаж ми хочемо відправити. Він надав нам «бусик», і 26 березня почали його вантажити. Дуже вдячна робітникам нашого ліцею, які допомогли в цьому.
Ми як мурашки тягали пакети, коробки, та всі розуміли, що робимо гарну справу. Відправили 26 березня один вантаж вагою 384 кг на Сумщину. Інший, 400 кілограмів, підготували на 27 березня, бо не було тари. Та він уже поїхав на Харків, де був більш потрібен. Великої тари бракувало, тому інші посилки вирушили в дорогу 29 березня. Загалом ще 400 кг вантажу, що також відправили на Харків.
— Таню, чи будуть інші збори гуманітарної допомоги?
— Що я можу з цього приводу сказати? Якщо матимемо запити від волонтерів з інших міст, то ще збиратимемо. Щиро дякую землякам, які долучилися до доброї справи. Багато хто цікавиться, що ще потрібно. Пишаюся нашими людьми, які готові самовіддано допомагати іншим.
