Про те, які весняні свята і традиції народного календаря знають на Менщині, розповіли 80-літні жителі Киселівки.
– Явдохи 14 березня, а тоді через тиждень, 22 березня, Сорокѝ (наголос на останньому складі – авт.). А тоді через тиждень – святого Олексія 30 березня. Обрядів на Явдохи не знаю.
– На Сорокѝ раніше виймали з погреба картоплю для посадки, хоч одну корзину слід вийняти. Але це ще рано, вона сильно проросте до того, як садити. То виносять на Олексія усю насіннєву картоплю і ставлять у ящиках під повіткою чи в хліву. А тепер, хто садить з трактором, то і зовсім не пророщують, так у землю кидають. Чула про сорок вареників, що їх варили колись на Сороки.
У Киселівці готують до посадки картоплю
– На святого Олексія пчол виносили з омшаника пасічники. А тепер такі зими теплі, що пчол уже і не ховають, так зимують. Олексія — грозний день, це значить важкої роботи не можна робить. Казали: «Не так празний, як грозний день».
– На Благовіщення 7 квітня нічого не можна робить. Якщо кури знесуть яйця в цей день, то їх не можна підкладати під квочку. Кажуть, і птиця гнізда не в’є. Таке велике свято.
– У квітні перший раз корову виганяли. Обов’язково гілкою свяченої верби торішньої. Це щоб корова була здоровою і слухняною. Це і у 1980-х роках так робили. Мотузок, який господарі корові на роги вдягають і так ведуть її за собою, звався у нас «воловод».
Череда на вигоні
– На Григорія ходили в поле жито святить з попом. Ставили стола в полі, воду, щоб святить. Корів перший раз виганяли на пашу не лише на Григорія 6 травня, а домовлялись між собою по погоді. Чи 1 травня виганяти череду, чи в інший день ще раніше. Колись Григорія на 23 квітня припадало, але вельми давно то було.
– Тепер у нас на Григорія 6 травня сіють гурки.
– А то ще було свято «Переплавна середа» (25-й день після Великодня – авт.). Дід Кумпал усе життя в цей день купався в річці. Хоч і холодно, а він купається. Дак дожив ходячим до дев’яноста год.
– Деякі учні школи на Переплавну середу під час великої перерви бігали плавати в ставку коло школи. Бо «переплавна» – значить, у цей день треба перепливати річку чи ставок.
Ставок біля школи у Киселівці
– Часник сіять слід було до Покрови (14 жовтня). Не на Покрову, це ж свято, а до Покрови – так старі люди в нас казали. Зараз сіють і після Покрови, і в листопаді навіть, щоб не проростав. Не можна, щоб він сходив до зими, а треба, щоб весною зійшов.
– Хату мазали і підмазували перед великими святами, за потреби: до Великодня, до Петра, до Пречистої у вересні, до Покрови, до Різдва.
До відомих у Киселівці весняних свят належать і Вербна неділя, і Чистий четвер, Великдень, храм на «свято істошника» (день ікони «Живоносне джерело»), Проводи на могилках, Переплавна середа, Вознесенський вівторок.
Вербна неділя — «єврейські кучки»
Вербну неділю вважають грозним святом, у цей день стараються не робити важкої роботи. А ще Вербну неділю в Киселівці називають «єврейські кучки» і кажуть, що на «єврейські кучки» завжди буває похолодання, навіть заморозки.
У цей день носили до церкви святити гілочки верби з бруньками-котиками. Артефакти і традиції Киселівки свідчать, що особливо шанували гілки верболозу з котиками. Цю рослину тут називають просто «лоза».
В одній киселівській родині була стара ікона свята «Вхід Господній до Єрусалиму». Ікону було прикрашено по краях позолотою, на якій видавлено гілки рослин, схожі на вербу з круглими котиками.
Популярним сюжетом для вишивання на рушниках у Киселівці в ХХ столітті були букети квітів з гілками лози з котиками
Пучечки гілок свяченої верби ставлять на покуті у вазу або просто у кутку за образами чи під ними. Там вони мають стояти цілий рік до наступної Вербної неділі. Старі гілки свяченої верби киселівські жінки палили в печі, викидати їх не можна.
Моя бабуся 1927 р.н. завжди тримала на покуті у вазі гілочки верболозу з котиками. Якщо в якийсь рік доводилося святити вербу з листям, то вона старі котики не палила, а залишала постояти. Так у неї одні й ті ж котики по кілька років стояли.
