З таким запитанням до редакції Сусіди.Сіty зателефонувала жителька Забарівки Катерина Микула. Жінка каже, що для сільських людей це дуже важливо. Адже худоба в селах є, і вона хворіє, а купувати препарати в кіоску було найзручніше, бо він поряд з колишньою автостанцією, звідки й тепер відправляються маршрутки у села.
— Ну, невже це правда? Кажуть, начебто кіоск псує вигляд міста. А як його не буде, куди бігти сільчанам, які навідаються в місто? — бідкається телефоном жінка. — Та й ветлікар Валерій, який там працює, компетентна й чесна людина, хороший спеціаліст, завжди проконсультує, порадить. Зараз же в селах і ветеринарів немає! А який і приїде, то три шкури здере за свої послуги, а чи виживе худоба — ще питання.
Сорокадворічний ветеринарний лікар Валерій Коворотуша каже, що веткіоск біля автостанції він відкрив 16 років тому. Тоді під нього орендував землю на 15 років.
— А минулого року п’ятнадцятирічний термін закінчився, а в міській раді оренду погодили тільки на рік, без права продовження, — каже Валерій. — Тобто за декілька місяців цей термін збігає. Мені запропонували перебратися на щоденний ринок. Та для мене цей варіант не підходить, адже багато тамтешніх підприємців згорнули свою діяльність, хто туди ходитиме? Тож по закінченні терміну оренди землі (начебто в січні) вирішив ятку закрити.
— З наступного року отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з ветеринарної практики зможуть тільки фахівці з вищою освітою, — каже Валерій. — У Корюківці з приватників — це я і Дмитро Рудік (у державній ветлікарні така ліцензія є). Тобто багато спеціалістів з числа фізичних осіб-підприємців, які нині лікують тварин, але не мають вищої освіти, більше не зможуть цього робити. Також запроваджується ліцензування імпорту, роздрібної та гуртової торгівлі ветеринарними лікарськими засобами. Та з цим проблем немає, бо всі препарати, які ми реалізуємо, офіційні, з належними документами.
Валерій родом з Ічнянщини. Освіту здобував у Сумському національному аграрному університеті на факультеті ветеринарної медицини. У 2004 році приїхав у Корюківку працювати, а за два роки відкрив власну справу - ветеринарний кіоск. Ветлікар зізнається, що навряд чи залишиться в Корюківці. Хоче спробувати пошукати роботу за фахом деінде. Можливо, навіть за кордоном.
