Віддалене від центру Корюківської громади село Рейментарівка з початку російсько-української війни прийняло у себе тридцять тимчасово переміщених осіб. Зараз уже половина з них повернулася додому. Як село допомагає переселенцям, дізнавалися Сусіди.City.
Здається, що маленьке село Рейментарівка загубилося в лісах. І лише влітку, коли починається грибний сезон, там жвавішає життя. Багато любителів тихого полювання, які добре знають тамтешні грибні місця, вдосвіта гуркочуть на своїх транспортних засобах селом. А місцеві люди пильно дивляться їм услід, намагаючись упізнати когось із родичів або знайомих.
Та цієї ранньої весни вони таки побачили багатьох на тихих вуличках свого маленького населеного пункту. Війна вигнала земляків зі своїх домівок і повернула до батьківських хат. Староста Рейментарівського старостинського округу Наталія Юденко розповіла, що з початку воєнних дій до їхнього села прибуло тридцять переселенців.
Половина з них - мешканці села Красне, що під Черніговом. Усі вони близькі чи дальні родичі, серед яких було шестеро дітей віком від 2 до 10 років. Приїхали до батька. Таку велику рідню старенькому чоловіку й прогодувати – спробуй.
Тому підтримували їх усім селом, надходила допомога також із Корюківки. Ліжка люди давали, постільну білизну з Корюківки привозили. Зносили й завозили різні харчі. А загалом допомагали необхідним усім, хто потребував. Хоча були й такі, котрі самі справлялися.
П’ятнадцять людей поки лишаються в селі. Наталія Миколаївна розповіла, зараз немає проблем із харчами, хоча місцевий магазин не працює. Троє корюківських підприємців привозять усе, що потрібно. Хлібом торгують теж корюківським, власного виробництва.
Щоправда, у перший тиждень війни з хлібом були проблеми. Потім семенівський підприємець почав завозити. Забезпечували необхідними харчами також люди з Холмів, Сосниччини. Усім Наталія Юденко щиро дякує, що не залишили у біді сільчан.
Зараз багато хто їздить у Корюківку, скуповується у тамтешніх магазинах. У самій Рейментарівці, в людей, можна купити молоко, картоплю, інше. Село з голоду не пропаде, й іншим завжди допоможе. Головне, аби швидше прогнати ворога з нашої землі, щоб у вільній і славній Україні запанував мир.
