Продовжуємо розповідати про весільні традиції Киселівки на Менщині у ХХ столітті.
У понеділок після весілля у хаті молодого відбувалися обряди «умивання молодих», «снідання молодих» та інші. Молода уже не носить вінка, а має бути з покритою головою, в хустині. А в ХІХ столітті заміжні жінки носили очіпок та поверх нього білу намітку або зав’язку.
Умивання молодих
Організувати умивання молодих повинні були дружкѝ. Дружки з наголосом на «и» – це двоє одружених чоловіків з роду молодого, дійові особи киселівського весілля.
Дружки вранці набирали ведро води з криниці, приносили до хати молодого, і молоді умивалися тією водою.
У селі зі сміхом переказують історію, як на одному весіллі дружок те відро води вилив на молодих прямо на постіль, де вони лежали. Коментують це так, що той дядько-дружок був не дуже розсудливий, то він «дуркував». Зазвичай такого не роблять.
Дружки молодого. Киселівка, 1978 рік. Ліворуч мій дід Михайло Олещенко
У карпатських регіонах України в ХІХ столітті молодих умивали не вдома, а водили чи возили їх з піснями умиватися до річки. Молода несла з собою зерно (найімовірніше, просо) і кидала його у річку. Цей варіант обряду науковці вважають більш давнім, що походить від шанування святих джерел ще язичниками.
Чернігівська дослідниця Віра Зайченко у своїй книзі «Вишивка Чернігівщини» детально описала, як саме шанували святі кринички на Чернігівщині в ХІХ столітті, як біля них висловлювали прохання в молитвах. Біля криничок завжди залишали пожертву, коли брали воду для зцілення, магічних обрядів, коли прохали про щось.
Фото з книги Віри Зайченко. Городнянський район, 1988 р.
Пожертвами були ткані рушники, стрічки, які в’язали на дерева або «оброчні» хрести біля джерел, кидали у воду монети, залишали на землі окраєць хлібини. Завдяки цим рушникам джерела були помітними здалеку.
І нині молодята півночі Чернігівщини полюбляють робити весільні фото на берегах річок та біля дерев, у лісі. Авторка кілька років тому була гостею на кількох весіллях у Корюківці та Чернігові і бачила ці фотосесії.
Показати межу молодій
За даними науковців, після умивання молода набирала води в посудину й кропила тією водою обійстя, садок, город, хлів, стайню, щоб усе плодилося і множилося. Цей магічний обряд називався «показувати межу молодій».
Дослідник Іван Павловський писав у 1926 році, що цей обряд існував у селах біля Ніжина на Чернігівщині. Отже, був цей обряд і на Менщині, Корюківщині. Він був скрізь, де відбувався обряд умивання молодих.
Молоді з родичами на березі річки. Киселівка, 1977 р.
Роблячи це, молода обходила обійстя «за сонцем». Імовірно, нашіптувала при цьому замовляння на зразок щедровечірніх засіванок: «Сійся, родися…» До обряду не повинна була нічого їсти, лише могла випити води.
Обряди умивання молодих та показування межі проводились у присутності найближчих родичів жениха, його дружків, але без родичів молодої.
