У Менській громаді 12 із 17 старостинських округів очолюють жінки. Також вони мають вагоме представництво загалом у місцевому самоврядуванні. Це і депутатки, і керівниці підрозділів міської ради. А ще – волонтерки, організаторки суспільно важливих заходів і багато іншого.
Про роль жінки в українському суспільстві
За результатами опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» у лютому 2020 року, більшість респондентів зазначили, що жінки достатньо представлені у різних суспільних сферах. Попри це майже 40% опитаних переконані, що жінок замало представлено в політиці, 30–35% вважають, що їх недостатньо в правоохоронних органах та науці, 26% – в армії, 19% – у бізнесі.
Натомість близько третини опитаних гадають, що жінок забагато представлено у таких сферах, як медицина та освіта. Цікаво, що саме жінки, а не чоловіки, частіше говорили про недостатню представленість жінок у силових органах, політиці, науці та бізнесі.
Жінка-лідерка
Віцеспікерка Верховної Ради Олена Кондратюк, яка є однією зі співзасновниць міжфракційного депутатського об’єднання «Рівні можливості», зазначила, що Україна не є унікальною, весь світ переживає трансформацію. Вона переконана – ми маємо чимало гарних прикладів жіночого лідерства. Чим більше жінок матимуть змогу ухвалювати рішення нарівні з чоловіками, тим успішнішою буде країна.
Олена Кондратюк відзначає позитивну тенденцію посилення жіночого представництва в обласних, районних та міських радах в Україні. Доказом є підсумки місцевих виборів, які в Україні відбулися в жовтні 2020 року. Цьому сприяло рішення Верховної Ради, яке дало змогу застосувати на виборах гендерні квоти: формування виборчих списків політичних партій вимагало 40-відсоткової чисельності кандидатів (кандидаток) у депутати однієї статі. Політичні партії дотрималися цих квот, а деякі з них навіть перевиконали їх. Загалом на місцевих виборах 2020 року до обласних, районних та міських рад було зареєстровано близько 44% кандидаток. Для порівняння: на виборах 2015 року було висунуто 36% жінок.
Звісно, не всі жінки, які значилися у виборчих списках, перемогли. Але статистика засвідчує, що квоти спрацювали. Про це свідчить гендерний аналіз результатів місцевих виборів 2020 року, проведений ЦВК спільно з Міжнародною фундацією виборчих систем: 27% жінок було обрано до обласних рад (на 12% більше, ніж у 2015 році); 34% жінок обрано до районних рад (у 2015 році – 10%). Депутатський корпус міських рад складається з 33% жінок (майже на 4% більше, ніж у 2015 році).
А як на Менщині
Чернігівщина може похвалитися тим, що її обласну раду очолює жінка – Олена Дмитренко. Можливо, тому їй як нікому зрозуміла проблематика цього питання. Про це вона сказала під час зустрічі з представницями Спілки жінок Чернігівщини:
– Як я можу ставитися до жіночого руху? Я вважаю, що його треба тільки підсилювати. Тим більше – з такими потужними жінками, як у нас на Чернігівщині. Жіночий рух розвиватиметься і далі, всіляко допомагаючи нашій перемозі. Перспективи в нас досить серйозні, бо жіночий рух представлений різнопрофільно: бізнес, освіта, медицина… Це дуже важливо.
Рівні можливості для кожного починаються з громади. Як представлене самоврядування Менщини в гендерному плані? Яка роль жінок, які представляють і захищають наші інтереси, ухвалюють місцеві рішення?
– Якщо взяти до уваги загальний склад керівництва міської ради, депутатів, керівників відділів та управлінь, старост, то в нас дотримано певного паритету, – переконаний Юрій Стальниченко. – Співвідношення чоловіків і жінок становить орієнтовно 52% до 48%. Це свідчить, що активність менянок у громадському житті є високою. Наприклад, 13 жінок очолюють відділи та управління міської ради, тоді як чоловіків – шість. Коли беремо до уваги сільські старостинські округи (їх у нас 17), то керівництво 12 з них доручено саме жінкам.
Як каже Юрій Стальниченко, у той час, коли ворог у лютому-березні колесив теренами Чернігівщини, жінки нарівні з чоловіками вирішували питання і проблеми, важливі для життєдіяльності нашої громади: займалися пошуком лікарських засобів, сприяли переправленню чернігівців, які рятувалися від обстрілів на Менщині, організовували збір речей та продуктів харчування для захисників Чернігова та його мешканців.
Важко бути старостою і жінкам, і чоловікам
Наталія Очковська, староста Киселівського округу, каже, що зазвичай старости займалися вирішенням буденних питань для забезпечення життєдіяльності своїх громад. Але з початком широкомасштабної війни коло обов’язків значно розширилося.
– У перші дні, як, мабуть, і у всіх, було почуття розпачу та розгубленості. Але ж ми українки: не злякалися, а навпаки – згуртувалися і стали разом займатися тим, що в той момент було найнеобхіднішим, – розповідає пані Наталія. – Активно спілкувалися з жителями старостинських округів, з міською радою, знаходили нові способи співпраці з підприємцями. В березні, коли Менщина була відрізана від «великої землі», був відчутний дефіцит продуктів. Тому стояло завдання забезпечити людей найнеобхіднішим. Через день випікали хліб. З колегами активно співпрацювали, радилися, приходили одне одному на допомогу. Ми, наприклад, хлібом забезпечували не тільки свій округ, а й возили до Осьмаків, Ушні.
Як каже пані Наталія, хоч не зовсім безпечно було, але на Менщині знаходили прихисток переселенці з Чернігова. Влада опікувалась і ними: допомагали безпечно дістатися на нове місце, поселитися, забезпечити найнеобхіднішим.
Крім того, і зараз займаються волонтерською діяльністю. Тоді – для жителів та захисників Чернігова, зараз – для ЗСУ. Збирають кошти, ліки, теплі речі, готують смаколики.
Про будні місцевого самоврядування розповідає і Покровсько-Слобідська сільська староста Альона Труба.
– Думаю, однаково важко бути старостою що жінкам, що чоловікам, – переконана Альона Труба. – Адже лежить велика відповідальність за представлення інтересів та забезпечення життєдіяльності громади. Щодо труднощів, то іноді важко активізувати населення, яке звикло, що все має зробити хтось: староста, влада тощо. А те, що є прямим обов’язком жителів села, не розуміють. Наприклад, вивозити сміття на смітник, а не під сусідське дерево, що потрібно прибирати та розчищати не тільки у дворі, а й під двором.
Але, за словами Альони Труби, загалом у селі чудові люди, які можуть згуртуватися. Головне – правильно та систематично інформувати людей та тримати їх в курсі подій. У роботі ж неабияку роль відіграє колектив. У старостинському окрузі чудові працівники.
– Важливою є підтримка місцевих аграріїв, які постійно допомагають технікою, матеріально – каже пані Альона. – Велика подяка їм за це! Часто робота тебе поглинає і важко перемкнутися на сімейні та побутові справи. Тоді триматися морально та все встигати допомагають чоловік, діти та батьки.
