Перший досвід заробітчанства у 2015 році не розчарував мене. Навпаки – з’явилося бажання повторити це наступного літа. Знову розпочав проходити всі необхідні процедури з підготовки документів. Але на етапі подання документів для оформлення візи був засмучений тим, що виїхати до Польщі зможу не раніше, ніж через рік після мого повернення звідти попереднього разу, – так званий «візовий коридор» тривалістю в один рік. Саме такий термін особа не може виїхати за кордон між двома виїздами за шенгенською візою. Поїздку довелося відкласти до наступного літа.
Малина зовсім не колюча
Після повернення знайомий якось мене спитав, чи колюча малина в Польщі. Чому саме це питання? Думаю, через те, що у нас люди здебільшого звикли збирати ягоди лісової малини. Садову у нас вирощують не всі і в невеликих масштабах. Деяким чином питання про «агресивність» цієї солодкої ягоди було і в моїх думках до того моменту, поки сам не побачив, не відчув і не зробив власних висновків. Відповім так: садова малина літніх сортів абсолютно не колюча. На відміну від пізніших, так званих осінніх сортів.
Літня малина дозріває з кінці червня до середини серпня. Наприкінці липня починає дозрівати осіння малина, збір якої триває до пізньої осені, аж поки міцні приморозки не поморозять її цвіт. Обидва різновиди відрізняються між собою терміном дозрівання, наявністю чи відсутністю голок.
Польські фермери, на мою думку, не мають проблем зі збутом вирощеної продукції. Головне питання – в ціні та попиті. Спілкуючись між собою, вони легко орієнтуються в цьому, знають, куди сьогодні повезуть товар: до магазину, на базар чи до переробного заводу. В регіонах, які спеціалізуються на вирощуванні продукції городництва та садівництва, досить поширена потужна мережа підприємств з її перероблення. Це і виготовлення соків, джемів, сушіння, заморожування. Разом з тим звичайний поляк не шкодує коштів у літній сезон задля того, щоб побалувати себе і рідних вітамінами, і тому охоче купує фермерські ягоди і фрукти.
Картоплю краще купувати
Пан Марек і пані Можена мають у своєму розпорядженні чотири гектари землі, яка розміщена біля їхнього обійстя. Що мене здивувало відразу, то це те, що на цій площі зовсім не було чогось схожого на наш город. Ні величезної ділянки під картоплею (смішно звучить польською – земяки), ні грядок з овочами, ні ниви під овсом-житом-пшеницею. Пан Марек вважає, що це зайве, оскільки без проблем і за доступною ціною все потрібне можна купити на базарі (ґилді) чи, в крайньому разі, трохи дорожче – в супермаркеті.
До того ж не особливо зациклюються на тому, чи оброблена ця продукція хімікатами. Мабуть через те, що і сам, вирощуючи ягоди і фрукти, без них не обходиться. Єдине, що тримали в своєму господарстві, – десятків два курочок.
Щоб не повертатися до теми застосування хіміопрепаратів у польському фермерському садівництві та городництві, скажу так: використовується скрізь і завжди. Без них неможливо зараз досягти бажаного результату. Це і мінеральні добрива (поряд із органічними), і засоби боротьби зі шкідниками та хворобами.
Усе це використовується системно, а не так, як ми робимо часто у себе: обприскуємо тоді, коли побачили явну шкоду врожаю або коли є за що купити потрібний препарат. Єдине, коли я спостерігав використання хімзасобів позапланово, то це в разі затяжних дощів – на малині з’являлася гниль і боротися з нею доводилося ледь не через день. Звичайно, все це коштує додаткових фінансових затрат, фізичних зусиль, але іншого виходу нема.
Рівними рядами
Із чотирьох гектарів земельної ділянки більша частина була засаджена малиною. Решта – досить великий сад, де перевагу віддано черешням, вишням, є трохи слив, декілька рядів яблунь, ряд порічок, ряд борувки (садова чорниця). Основний прибуток в цьому господарстві був від реалізації малини, черешень та вишень. Попутно продавали й порічки, борувку та сливи. Яблуні вирощуються переважно для забезпечення яблуками та соком власних потреб сім’ї.
Окремо слід сказати про доглянутість цих угідь. Усе висаджено рівненькими довгими рядами на віддалі два метри один від одного. У довжину вони сягають метрів 200–300. Усе це належним чином підживлюється, оброблюється засобами захисту.
Кожен пагін ще за рік до плодоношення прив’язують до дротів як посеред, так і згори. Протягом усього сезону – від весни до осені – періодично розпушують ґрунт спеціальним культиватором з обох сторін рядів, прополюють та видаляють бур’яни й зайві пагони. А ще раз на 1,5–2 тижні залежно від інтенсивності опадів Марек проїздив міжряддями косаркою і скошував траву, дрібно перебиваючи її так, щоб використати як перегній.
Під фруктовими деревами проводилося обприскування розчином гербіцидів для видалення бур’янів. Самі дерева яблунь, черешень, вишень, слив щорічно піддавалися інтенсивній обрізці.
Усі угіддя забезпечені системою зрошування. Для цього в пана Марека є система поливання, сконструйована за всіма інженерними правилами: окрема свердловина, ємності на спеціальній естакаді, система помпування з різноманітними кранами, датчиками тиску.
Фермерська праця – нелегка
Пам’ятаєте пісню про стару черешню в маминому городі? Вона мені часто приходила на спомин, коли бачив, як викорчовується черешневий сад Марека. Як виявилося, плодові дерева в польських фермерських господарствах не живуть стільки, як в тій пісні. Щонайбільше 20 років. Потім їх вирізають через зниження продуктивності. Звільненій площі дають річний перепочинок, засіявши якоюсь зерновою культурою, і, дотримуючись законів агрономії, потім засаджують знову новими видами фруктових дерев.
Раніше пан Марек спилював фруктові дерева, викорчовував пні та коріння самостійно. Деревина йшла переважно на дрова для опалення оселі. Все решта просто спалювалося і вивозилося на сміття. Минулого року господар скористався послугами фірми, яка за чисто символічну плату проводить роботи зі зрізання дерев, повністю зачищаючи територію, але разом з тим забирає і самостійно реалізує отриману деревину.
Оскільки пан Марек є пасічником (має у своєму господарстві близько 20 вуликів), то клапоть землі, який відпочиває після садовини, засіває зазвичай сумішшю медоносних культур з гречки, гірчиці, фацелії.
Уся продукція (малина, вишні, черешні) вантажилася до вантажного мікроавтобуса. Коли ми вже міцно спали після трудового дня, пан Марек виїздив продавати врожай. Повертався додому лише під ранок. Ми дивувалися: «Коли він відпочиває?» Адже після поїздки вже о дев’ятій ранку господар також ставав до праці: заводив тракторця (а їх у нього три) і їхав косити, бризкати, культивувати. І так весь день. Бо в цьому сенс його турбот: попрацюєш влітку – матимеш прибуток, який забезпечить життя родини на решту періоду року.
