Знову Менщина дивує старовинними обрядами. Жителі Киселівки і Величківки розповіли про традиції православного свята Чудо архістратига Михайла (19 вересня), що дуже схожі на обряди кельтського Хеловіну. Ще наприкінці 1980-х років уночі молодь «робила чудо» і веселилася.
Розповіді народжених в 1930-х:
«Свято Чуда Михайла тут у Киселівці звали просто «Чудо». Нуччі молодь шкоду робила. Найчастіше відкривали навстіж хвіртку, ворота. Якщо замкнено зсередини, то перелазили через огорожу і відчиняли. Але ніхто нічого не крав, тільки таке робили. Це називалось «чудо зробили». Комусь ще й хлів одчиняли. Вранці хазяї дивляться, а корова вже сама вийшла і за воротами на вулиці пасеться. Ну це вже шкоду зробили. Таке рідко бувало.
Комусь і зовсім знімали хвіртку чи ворота. Знімуть та покинуть десь неподалік. Останній раз таке робили після 1986 року, коли вже я вдовою була. Школярі, віком десь 5-6 клас, шкоди наробили: моїм сусідам, Зинякам, розламали забор. Дак вона пішла скаржитись у школу. Їхні батьки їй потім лагодили огорожу, і тоді заборонили дітям у селі ті чуда робити.
Ось такі хвіртки у Киселівці
А в мене тоді ж хвіртку зняли та кинули. Вранці прийшли хлопці і кажуть: «Давайте нам могорич, півлітру, дак поправимо хвіртку». Тоді тут на нашому кутку Петру Хроловичу теж ворота зняли. А бабі Хвені нічого не зняли, тільки одчинили хвіртку й ворота».
«Чудо – грозний день, нічого не роблять. А нуччі молодь чудила. Одчиняли хвіртки, ворота. Було, що розкидали колодки, які біля двора лежали. Пні трухляві брали, такі, що світять білим уночі, пхали шматки тих пнів у середину гарбуза, вирізали в ньому очі і ставили край дороги.
Було раз, зробили опудало чоловіка і поставили його в дворі одного хазяїна. Вранці господар як вийшов, то злякався, утік назад у хату і зачинився. А тоді роздивились, дак потім сміялись».
«Свято Чуда Михайла у вересні – це грозний день. У цей день не можна нічого важкого робить, бо нещастя якесь може буть чи в родині, чи в селі».
Народжені в 1960-х розповідають:
«Увечері перед Чудом мій батько разом з нами, дітьми, у гарбуза свічку або ліхтарика ставив і лишали його біля воріт на вулиці. А дорослі хлопці на дорозі лякали дівчат такими головами з гарбузів».
«У Величківці в ніч на Чудо Михайла теж відчиняли хвіртки, ворота. Було, що і знімали їх комусь».
Що означають ці обряди?
На думку авторки, ці обряди пов’язані з поминанням померлих пращурів. Відчинені хвіртки, ворота є знаком для господарів, що душі померлих приходили до них вночі. На користь такого тлумачення свідчить і те опудало людини, яке поставили комусь у дворі.
Гарбузи-голови з очима, що світяться, символізують мерців. Можливо, тим господарям, хто виставив такого гарбуза біля воріт на знак того, що не забув пом’янути своїх померлих, ніякої шкоди не робили, воріт не знімали. Гарбуз був знаком, що померлі пращури охороняють цей двір.
Ніхто з опитаних у Киселівці не знає, чи пекли спеціально до цього свята якісь коржики, пироги, щоб роздавати їх сусідським дітям за упокій душ предків. Однак тут завжди пригощали солодким гостинцем дітей сусідів чи родичів, що зайшли у гості чи привітати зі святом.
Нині 19 вересня в Киселівці відзначають як день села, оскільки в цей день увійшла до села у 1943 році армія СРСР, вигнавши угорсько-німецькі окупаційні війська. У цей день в центрі села біля пам’ятника поминають загиблих солдатів тієї війни.
